Гобліни

Гобліни — злі, неохайні і потворні міфічні істоти або духи у англійському фольклорі, які мають спільні риси з іншими персонажами нижчої міфології, зокрема близькі до бісів, гномів, фей тощо. Їх змальовують як маленьких (від 30 см) чи великих (зростом з коня, що став на задні ноги) м'язистих антропоморфних істот з вузькими жовтими очима із вертикальною зіницею, довгими вухами, гострими борідками, кривими жовтими іклами та пазурами і волохатою головою, що формою нагадує кінську. У фентезі часто зображуються зеленошкірими та довгоносими. Мешкають вони групами в лісах і, найчастіше, в гірських печерах. Ними могли ставати деякі померлі люди.

Гоблінами також часто називають інших міфічних істот, що близькі до них вдачею, як у вигляді узагальнення, так і під час перекладів з інших мов. Близькими до цих створінь, яких відносять до чорних ельфів дроу, є кобольди, які також проживають у печерах і займаються різними витівками, хобгобліни і брауні, які виступають в Англії домовиками і мають схожі звички, уельськими коблінау, скандинавськими тролями, японськими каппа, грецькими каллікантзароями, англійськими паками і редкепами, що теж виступають лихими потворами у європейському фольклорі.
Витівки гоблінів

Їм приписувались різні витівки. Наприклад, гоблін міг перетворитись на людину і торгувати на ярмарку елементами свого звичного раціону (комахи, черви, пліснява, отруйні гриби, жаб'яча ікра тощо) під виглядом людської їжі, створюючи у покупців ілюзію до моменту їх повернення додому, або продавати іншого гобліна, що перетворився на коня, а після купівлі перетворювався назад і тікав. Проте гобліна завжди можна було впізнати за іклами, очима та вухами, оскільки ці частини тіла не перетворювались. Як тролі та феї, гобліни також викрадали людських немовлят, залишаючи замість них своїх, якщо підкидька не вбивали, то наступної ночі здійснювався повторний обмін і дитина поверталась батькам. Захистом від цього слугувало розп'яття над ліжечком та охрещення дитини. У Нормандії неслухняних дітей лякали саме гоблінами-викрадачами. Ця істота також могла сплести з павутинки нічне жахіття та вкласти людині у вухо. Гобліни користувались і своєю здібністю ставати невидимими. Вони зчиняли шум, перекидали глечики з молоком, розбивали у курниках яйця, видували з печі сажу у щойно прибране приміщення, несподівано задували свічки, наганяли на господарство шкідливих комах, повертали в інший бік дорожні покажчики, дражнили коней, могли завести людину у хащі, роздягти сплячого. Іноді їх вважали людожерами. Така нелюбов до людей пояснювалась тим, що гобліни заздрять їх красі.

Проте подолати гобліна було достатньо просто — варто було лише прочитати молитву чи згадати цитату з Біблії. Убезпечитись також можна було залишивши для них на видноті молоко чи хлібні крихт